Нарешті понеділок

• Або не відкладай на завтра те, що…ні, нічого взагалі на завтра не відкладай!

Отож, остатній тиждень…стоп, це ж не гарно якось починати писати з «отож»…отож, почну краще з того, що я нарешті вільна людина.

Я працюю над одним дисайплшіп проектом, точніше над його українським варіантом вже довший час. Зразу маю сказати, щоб уникнути непорозумінь, що я щаслива бути частиною цього і люблю те, що я роблю. Так ось, виконання останнього клаптика роботи - чи вірніше, клаптища – припало на Великодні свята: поїздка до Луцька, церква, биття крашанок-писанок, поїдання великої кількості смакоти, ходіння по гостях (не буквально), а також інші святкові заходи. До дня здачі роботи залишалось якихось 3 дні! – а у мене ще й іншої роботи хватає! Слово таке не гарне англійське «deadline» не додавало мені сил і натхнення. Ця сама дедлайн було перенесено на неділю, що додало мені ще 2 дні. Моя кімнатка трансформувалась у тюремну камеру-одиночку. Не перебільшуючи скажу (ви думаєте, це все я жартую, га?), що рутина кожного дня полягала у сні, душі, їжі (раціон переважно складався з шоколаду і кави) та «вічі-у-вічі з моїм лептопом» перекладі…Родина Хьюз приходила мене відвідувати у відведенні для того години.

Ой, та тюремна дисципліна...Вчора я зібрала до купи усі сили, перев’язала голову скотчем, щоб вітер у тріщини не дув і вийшла на фінішну пряму. Справу зроблено! Як попелюшка втікаючи з балу, я відіслала всі файли без п’яти хвилин дванадцята!

Сподіваюсь, я не загубила жодних предметів гардеробу…

Я вільна людина тепер, лише татуїровка з куполами нагадує про минулий тиждень,

О, понеділок, якій чудовий твій прихід!

• Finally Monday / Or never put off till tomorrow what …no, don’t put off anything till tomorrow!

So, last week…stop, it’s somehow not nice to start a story with “so”. So I better start with telling you that I am finally a free woman.
I have been working on a discipleship project (more precisely at its Ukrainian translation) for a while already. At first, in order to avoid misunderstandings, I want to say that I am happy to be part of it and love what I am doing. Completing of the last bit of work – a huge bit at that – fell on the Easter holidays: journey to Lutsk, church, beating of Easter eggs- pysanok, eating up plenty of tastiness, circulation of guests (not literally), and also other festive activities. Only some 3 days remained before I had to hand in all the work! – and there were also other things I had to do! The word «deadline» did not give me strength or inspiration. My small room was transformed in a solitary prison chamber. Describing it mildly one would say (you probably think I am kidding, ha?), that a routine day consisted of sleep, shower, meal (a ration mainly consisting of chocolate and coffee) and «eyes-to-eye with my laptop» translating. The Hughes Family came to visit me in special hours for these matters.
Ouch, and prison discipline...Yesterday I heaped all of my strength together, bandaged my head with scotch tape so the wind could not to blow into the cracks and ran across the finish line. Business is done! As Cinderella, escaping from the ball, I emailed the files at five minutes to midnight!
Hopefully, I didn’t loose any objects of clothing.
I am a free woman now, only a tattoo with domes reminds about a past week.
Ah, Monday, how sweet is your arrival!